Лине життя чомусь зовсім не так, як би того хтілося... Тобто, здавалось би, і так, як треба, але на особливо поважних та серйозних поворотах, замість легкого плину потрібним шляхом, раптом викида, бува, такі колінця, що і не знаєш, як реагувати.
Ось живий тому приклад: складала іспити до кількох ВУЗів одночасно, а поступила на бюджет всюди, лише не туди, куди більш за все хотілося. Притому туди, куди бажала, не склала навіть першої своєї іноземної мови - французької. Що вже казати про англійську. А при тому в лінгвістичний пройшла й з англійською, та й в КПІ іспит з французької був набагато важчим, а всеж таки не тільки склала, але й до бюджету дотягнула. Дякувати батькам, отримала таки те, до чого тягнулася. На контракті. А тепер думаю: а чи того воно було варте?
А далі - взагалі доля явно насмішкувалася з мене. Ледь встигнувши захистити бакалаврську роботу - а думала, що вже вочевидь вилечу з Універу - перевелася на бюджет! Ба, вийшло, що мої оцінки сумарно навіть перевищують мінімальний прохідний бал. А на зимовій сесії, яку я прохворіла, а потім складала окремо, ще й отримала шлях до підвищеної стипендії. Диво, та й годі. Але тут саме і почалися жарти долі. Бо на першому ж державномі іспиті мене вгараздило отримати не що інше, як трійку. От і красивий дипломчик без жодної трієчки, майже відмінний. Та-ак, звичайно!
Тепер навіть і не знаю, що робити. Бо і так слабке бажання щось готувати разом відпало, а попереду ще другий державний, страшний, як смерть, та захист ненаписаного іще диплому. Прострація наполовину з фрустрацією. Ото такі справи.
Чим лікуюся? Дуже допоміг зовсім не впасти духом мульт "Persepolis". Дивишся його, і розумієш, що якийсь там диплом - ніщо порівняно з тим, як доля обертається до інших. А вони ж бо йдуть далі, не відкидають своєї боротьби і надії. І, звісно, мудрі поради бабусі головної героїні - як в точку.
А ще сьодні прочитало давно вже бажану "Майже ніколи не навпаки" Матіос. До цього все ніяк не могла знайти її по книгарнях, а далі вже постійно відкладала, бо не було часу з цими держами та дипломами. Та тут не втирималась, і якось так за ніч та ранок проковтнула. І знову дивуюся, звіжки ж люди такі жорстокі знаходяться, і НЕ-людяні такі, що аж страх! І звідки ж стільки всіляких інтриг в світі, що тим людям нормально жити вадять?
Ото, мабуть, і все, що з нового... Вчора раптом чітко збагнула свою ницість та жалюгідність. Ані талантів, ані розуму, ані вроди. Навіть якось жити сенс зблід. І дійсно - до чого? Але зара то відступило. Жити - бо живеться. Може, далі буде краще. Тим більш, що і зараз, в принципі, так, що дехто може й позаздрив би. Бо в декого і такого нема. І дертися вгору, якщо стане сил. Хоча на це саме я менш за все розраховую. Слабкодухість моя, слабкодухість...
Трохи історії.
СРСР мав міжнародний телефонний код +7 але всередині країни він був майже невідомим — всі користувалися «8» для виходу на міжміський з’язок (та й хто б дозволив іноземцю дзвонити простому радянському громадянину? ).
Щоб подзвонити в Москву потрібно було набрати: 8 095 123-12-12
А в Київ: 8 044 123-12-12
В 1991 році Україна стала незалежною, але ще 4 роки використовувала старий код +7. Лише 16 квітня 1995 року Україна перейшла на свій власний міжнародний телефонний код +380 і саме тоді з телефонних кодів міст зник початковий «0» (наприклад код Києва став 44 замість 044). Хто мені не вірить — читайте офіційний документ Міжнародного телекомунікаційного союзу!
Помилка Міністерства транспорту та зв’язку в тому, що вони ще тоді не поміняли порядок набору міжміських номерів і стара схема продовжувала діяти ще 14 років.
Потім в людей почали масово з’являтися мобілки, які мали окремі телефонні коди, і люди перенесли на них свої звички набору номерів.
Нажаль я не маю відповідної статистики, але думаю принаймні половина людей записує в мобілки номери в форматі 8 0хх 123-12-12.
В 2008 році в Україні почав виконуватися План переходу на перспективну систему нумерації телефонної мережі загального користування України, згідно якому змінися телефони екстрених служб з 0х на 10х та 11х.
В 2009 році дійшла черга до порядку набору міжміських номерів, і з 14 жовтня 2009 року зі стаціонарних телефонів можна буде дзвонити лише так (для прикладу в Київ):
0 44 123-12-12
З мобільних буде 2 два варіанти набору номеру:
— використовуючи внутрішній формат: 0 44 123-12-12
— використовуючи міжнародний формат: +380 44 123-12-12
А що робити з тими телефонами, що записані в мобілці в старому форматі?
Моя порада — вже зараз переводити їх в міжнародний формат (+380 хх ххх-хх-хх) тоді у вас не буде проблем ні зараз, ні після 14 жовтня 2009 а також закордоном.
Також розкажіть про ці зміни людям, які далекі від інформаційних технологій та інтернету (батьки, бабусі та дідусі) а ще краще — допоможіть їм з їхніми телефонними книгами ©