Suisen No Nikki II

Seal the Deal!

Fri, 04 Dec 2009 22:48:07 GMT

«Укладемо угоду!» - це Всесвітня кампанія Організації Об’єднаних Націй (ООН), зусилля якої спрямовані на забезпечення суспільної підтримки і виявлення політичної волі 192 Держав-членів ООН підписати міжнародну ефективну Угоду щодо боротьби зі зміною клімату. 7 грудня 2009 року світові лідери зберуться у Копенгагені, (Данія), щоб знайти спільні шляхи вирішення одного з найбільших викликів сьогодення, який стоїть перед людством – зміна клімату!
-----------------------------------------------------
Це НЕ ЧАС для зволікань - заяви про свою позицію та підпиши ПЕТИЦІЮ

Світова громадськість закликає світових лідерів:
- Укласти чітку, неупереджену та ефективну угоду щодо зміни клімату на Конференції ООН у Копенгагені.
- Скоротити до мінімуму викиди парникових газів до 2020 року.
- Заснувати мережу підтримки країн, що розвиваються, у боротьбі зі зміною клімату.
- Підтримати процес впровадження енергозберігаючих технологій у країнах, що розвиваються.
- Впроваджувати нетрадиційні джерела електроенергії.
- Поширювати технології виробництва, що є не шкідливими для довкілля.
- Використати нагоду захистити людей та планету.

!Твій підпис – це перший крок у боротьбі зі зміною клімату!

www.sealthedeal2009.org/

Обережно, ртуть!

Thu, 08 Oct 2009 18:04:00 GMT

Про ртуть в Києві, під відкритим небом, поблизу м. "Лісова", можна прочитати тут:
http://oleksiy-b.livejournal.com/2196.html

"До відома пасажирів"

Thu, 16 Jul 2009 16:10:23 GMT

Нарешті сталося те, що я очікував ще пару років тому — Укртелеком офіційно оголосив про «Зміна порядку набору міжміських та міжнародних номерів». Що це означає на практиці?
Трохи історії.
СРСР мав міжнародний телефонний код +7 але всередині країни він був майже невідомим — всі користувалися «8» для виходу на міжміський з’язок (та й хто б дозволив іноземцю дзвонити простому радянському громадянину? ).
Щоб подзвонити в Москву потрібно було набрати: 8 095 123-12-12
А в Київ: 8 044 123-12-12
В 1991 році Україна стала незалежною, але ще 4 роки використовувала старий код +7. Лише 16 квітня 1995 року Україна перейшла на свій власний міжнародний телефонний код +380 і саме тоді з телефонних кодів міст зник початковий «0» (наприклад код Києва став 44 замість 044). Хто мені не вірить — читайте офіційний документ Міжнародного телекомунікаційного союзу!
Помилка Міністерства транспорту та зв’язку в тому, що вони ще тоді не поміняли порядок набору міжміських номерів і стара схема продовжувала діяти ще 14 років.
Потім в людей почали масово з’являтися мобілки, які мали окремі телефонні коди, і люди перенесли на них свої звички набору номерів.
Нажаль я не маю відповідної статистики, але думаю принаймні половина людей записує в мобілки номери в форматі 8 0хх 123-12-12.
В 2008 році в Україні почав виконуватися План переходу на перспективну систему нумерації телефонної мережі загального користування України, згідно якому змінися телефони екстрених служб з 0х на 10х та 11х.
В 2009 році дійшла черга до порядку набору міжміських номерів, і з 14 жовтня 2009 року зі стаціонарних телефонів можна буде дзвонити лише так (для прикладу в Київ):
0 44 123-12-12
З мобільних буде 2 два варіанти набору номеру:
— використовуючи внутрішній формат: 0 44 123-12-12
— використовуючи міжнародний формат: +380 44 123-12-12
А що робити з тими телефонами, що записані в мобілці в старому форматі?
Моя порада — вже зараз переводити їх в міжнародний формат (+380 хх ххх-хх-хх) тоді у вас не буде проблем ні зараз, ні після 14 жовтня 2009 а також закордоном.
Також розкажіть про ці зміни людям, які далекі від інформаційних технологій та інтернету (батьки, бабусі та дідусі) а ще краще — допоможіть їм з їхніми телефонними книгами ©

POSITIVE

Mon, 17 Nov 2008 17:37:56 GMT

Звільнилася з роботи. І хоч одночасно з тим захворіла, але дуже щаслива. І річ не у колективі (чудовому, до речі :) ), і не у зарплатні (хоча...), а в тому, що вже час подумати про те, чого я дійсно хочу! А це - зовсім не дана посада. Ні. Тому поки сидітиму вдома:).

"Я не здамся без бою!"

Sun, 13 Jul 2008 22:45:09 GMT

Хоча ще дещо кривувато, та я таки задизайнила ЖЖ на свій смак. Це був довгий двобій з CSS, але він зазнав поразки та змушений виплачувати контрибуції. НАРЕШТІ!:)))
Сподіваюсь, згодом руки дійдуть зробити щось суттєвіше.

Короткий зміст попередніх серій:)

Sun, 13 Jul 2008 15:56:30 GMT

Отже, по-перше, я вже магістр. Це добре:)
По-друге, ми сидимо в Києві через завершення проекту "S.T.A.L.K.E.R.: Clear Sky". Це пагано, бо спека, жодних Шипотів або Шешор, а чотири стіни вже чавлять мозок.
По-третє, чавлений мозок потребує нового. Це... факт.
Ну, і ще до всього: я освоїла Picasa, тому тепер фотки житимуть переважно там.
От і всі новини на даний момент.

Небайдужим!

Thu, 19 Jun 2008 20:47:25 GMT

9 червня п'яним водієм був убитий 22-річний Олексій Башкірцев ( alesha_kiev)

Вбивцю хлопця відмазують від тюрми.
Акція протесту проти цього відмазування відбудеться 21 червня. Початок о 10.30 на ~~Михайлівській~~ Софіївскій площі.
Подробиці про випадок можна побачити тут та ось тут.

І я піддалася цій пошесті...)

Wed, 18 Jun 2008 13:46:40 GMT

О, да вы - Уникум.

Невероятно! Я затрудняюсь определить, кто же вы есть на самом деле. Так много талантов и разносторонних знаний у одного человека! Я всегда думал, что времена гениев-универсалов, типа Леонардо да Винчи прошли, но вы самим фактом своего существования опровергаете это утверждение. Впрочем, есть еще один вариант… Позвольте полюбопытствовать, вы, случайно, не Google?

Пройти тест

Живі...

Wed, 18 Jun 2008 13:18:22 GMT

Ми живі, і життя рухається далі. Геть сльози та сум. Більше обережності на дорогах. І все. Життя рушило знову.
PS: сумбурно, але дуже важко, чомусь... І неможливо збагнути. Досі неможливо збагнути. А хіба взагалі таке буде колись можливим?!

Всьо!

Tue, 10 Jun 2008 22:01:21 GMT

Вчора був день захисту. Від червоного диплому мене так само безапеляційно, безнадійно, безповоротно відділяє та трійка з інглішу. Інше все пройшло як по маслу. Можете мене вітати!)))

PS: скоро я бу' магістром, ще трохи зачекати.

Думка

Thu, 29 May 2008 16:14:34 GMT

Ми були юними богами, а стали сірими посередностями. Де та межа переходу?..

Я так більше не можу...

Thu, 29 May 2008 10:16:13 GMT

Не можу, не можу, не можу!!! Не можу я готувати цю кляту японську! Немає жодного стимулу! Тим паче, що моя застуда, замість того, щоб пройти, з кожним днем все сильнішає. Це просто карма - хворіти на іспити. І НЕ ХОЧУ я нічого робити. Думати, писати шпори, шукати, шукати...
Чорт забирай!
Я хочу загорнутися в ковдру, пити гарячий чай, і щоб мене, замотану і знервовану, обіймав чоловік. Теплий, м'який, лагідний. І щоб все відпустило. І нікуди не тре' було квапитись, і нічого вирішувати, вираховувати, скільки часу піде на те чи інше.
І спати... спати... спати... Без нервів, без нічних жахів, без шаленого серцебиття, що переслідує разом зі згадкою, скільки всього необхідно зробити за такий короткий строк, коли стомлена, лягаєш у ліжко.
ВСЕ НАБРИДЛО-О-О!!! КОЛИ ЦЕ ВСЕ СКІНЧИТЬСЯ?!!

Сніг...

Wed, 28 May 2008 13:59:08 GMT

Дивлюся "Дівчинку з сірниками", в фіналі йде сніг. Озираюся на вікно - і як продовження подій на екрані - за вікном також сніг. Настільки нереально. Ніби потрапила в казку... Ніби вже я там, на засніжених вулицях Андерсонівської фантазії. Великі білі пластівці...

Пух з тополь...

Таке життя...

Wed, 28 May 2008 12:16:53 GMT

Лине життя чомусь зовсім не так, як би того хтілося... Тобто, здавалось би, і так, як треба, але на особливо поважних та серйозних поворотах, замість легкого плину потрібним шляхом, раптом викида, бува, такі колінця, що і не знаєш, як реагувати.
Ось живий тому приклад: складала іспити до кількох ВУЗів одночасно, а поступила на бюджет всюди, лише не туди, куди більш за все хотілося. Притому туди, куди бажала, не склала навіть першої своєї іноземної мови - французької. Що вже казати про англійську. А при тому в лінгвістичний пройшла й з англійською, та й в КПІ іспит з французької був набагато важчим, а всеж таки не тільки склала, але й до бюджету дотягнула. Дякувати батькам, отримала таки те, до чого тягнулася. На контракті. А тепер думаю: а чи того воно було варте?
А далі - взагалі доля явно насмішкувалася з мене. Ледь встигнувши захистити бакалаврську роботу - а думала, що вже вочевидь вилечу з Універу - перевелася на бюджет! Ба, вийшло, що мої оцінки сумарно навіть перевищують мінімальний прохідний бал. А на зимовій сесії, яку я прохворіла, а потім складала окремо, ще й отримала шлях до підвищеної стипендії. Диво, та й годі. Але тут саме і почалися жарти долі. Бо на першому ж державномі іспиті мене вгараздило отримати не що інше, як трійку. От і красивий дипломчик без жодної трієчки, майже відмінний. Та-ак, звичайно!
Тепер навіть і не знаю, що робити. Бо і так слабке бажання щось готувати разом відпало, а попереду ще другий державний, страшний, як смерть, та захист ненаписаного іще диплому. Прострація наполовину з фрустрацією. Ото такі справи.
Чим лікуюся? Дуже допоміг зовсім не впасти духом мульт "Persepolis". Дивишся його, і розумієш, що якийсь там диплом - ніщо порівняно з тим, як доля обертається до інших. А вони ж бо йдуть далі, не відкидають своєї боротьби і надії. І, звісно, мудрі поради бабусі головної героїні - як в точку.
А ще сьодні прочитало давно вже бажану "Майже ніколи не навпаки" Матіос. До цього все ніяк не могла знайти її по книгарнях, а далі вже постійно відкладала, бо не було часу з цими держами та дипломами. Та тут не втирималась, і якось так за ніч та ранок проковтнула. І знову дивуюся, звіжки ж люди такі жорстокі знаходяться, і НЕ-людяні такі, що аж страх! І звідки ж стільки всіляких інтриг в світі, що тим людям нормально жити вадять?
Ото, мабуть, і все, що з нового... Вчора раптом чітко збагнула свою ницість та жалюгідність. Ані талантів, ані розуму, ані вроди. Навіть якось жити сенс зблід. І дійсно - до чого? Але зара то відступило. Жити - бо живеться. Може, далі буде краще. Тим більш, що і зараз, в принципі, так, що дехто може й позаздрив би. Бо в декого і такого нема. І дертися вгору, якщо стане сил. Хоча на це саме я менш за все розраховую. Слабкодухість моя, слабкодухість...

Доброго ранку!

Sat, 26 Apr 2008 09:02:37 GMT

Як і казала, знову з'являюсь тут.
Вчора, нарешті, витягла застудженого Андрія на "Надто Сонну". Давно вже мені хотілося почути хлопців вживу, а все ніяк руки не доходили, ноги не доводили, настрій не співпадав. Тепер таки співпав. Натанцювалося-а!:))) Хоча Андрію, як завжди, все не до смаку. Принаймні, сказав, що хоч не відразливо, і на тому спасибі:). В межах нашої з ним політики підтримки виробника купило альбомчик. (Дорі, чому не всі підписи?)
А далі була вже зовсім негарна частина. На голодний шлунок абсент з самбукою, як виявилось, були недоречні. Прикро, бо воно таке все смачнюще, як дитячі вітамінки! Тому, таки особливо і не попоївши, завалилося спати. Пити я не вмію, проте і　二日酔い мене по ранках не переслідує. Лише вуха чухаються О.о))).
А завтра вже Великдень! І погода погожа. Так тепленько, хочется гуляти, танцювати по сонечку, кружляти, кружляти!.. (І не думати про диплом, чорт його забирай!) Сподіваюсь, сьодні шось таке і вийде:)

Ай ем бек!

Fri, 25 Apr 2008 11:59:21 GMT

Ну, шо? Часи змінилися, а з ними і я. Мабуть, тепер писатиму шось і тут (хоча краще б сказати, напевне, тільки тут). Отже, раде бачити всіх, хто завітає:)

Я плакалъ!

Thu, 07 Sep 2006 20:04:46 GMT

Дайрі чомусь не працюють, а вивісити ОЦЕ мені аж занадто кортить!

"Силенд, Княжество Силенд (Principality of Sealand) — самопровозглашённое микрогосударство в Северном море в шести милях от побережья Великобритании."

Ой, як незвично, або Мабуть, треба таки шось написати...

Wed, 06 Sep 2006 17:07:38 GMT

Вдруге заводжу цю штуку, і вдруге - не для себе, а через іншу людину... Шоби бути в змозі читати та коментувати...
Беручи до уваги те, шо і в попередньому щоденничку мало чого хотілося друкувати, мушу зазначити, шо навряд чи тут можна буде знайти шось цікаве. Хіба шо так, для проформи...
Незвично, бо чудово "працювалося" в іншій системі, а точніше - отут: http://www.diary.ru/~Lord-Narcissus/. Тому, якшо таки чудернадським чином в когось з'явиться інтерес почитати мої думки - ласкаво прошу саме сюди. Бо навряд чи в мене прокинеться бажання дублювати і так досить рідкі та малоцікаві пости.
На цьому вважаю перший "вихід" вичерпаним. "До наступного телебачення"...